Як зробити водопостачання зі свердловини в приватному будинку: схема, насос, автоматика та типові помилки

Автономне водопостачання будинку зі свердловини — це набагато більше, ніж просто встановити насос і під’єднати трубу до будинку. Насправді це повноцінна інженерна система, від правильності проєктування якої залежить комфорт і безпека щоденного користування водою: стабільний тиск у кранах, теплий душ без перебоїв, вода для кухні в будь-який час, а головне — ніяких дорогих ремонтів через кілька років.

У цьому матеріалі ми детально розберемо:

• - з чого складається система водопостачання зі свердловини;
• - які схеми використовуються у світі;
• - як правильно розрахувати насос для свердловини;
• - який об’єм гідроакумулятора потрібен;
• - коли виправданий частотний насос;
• - типові помилки при монтажі водопостачання будинку;
• - як купити обладнання та не переплатити.

З чого складається система водопостачання зі свердловини

Зазвичай система водопостачання зі свердловини складається з таких елементів:

• - Свердловина (джерело води);
• - Глибинний або поверхневий насос;
• - Зворотний клапан;
• - Трубопровід від свердловини до будинку;
• - Гідроакумулятор;
• - Автоматика для свердловини (реле тиску або частотний перетворювач);
• - Система фільтрації;
• - Внутрішня розводка по будинку.

Як це все працює разом? Насос піднімає воду зі свердловини й подає її в будинок. Зворотний клапан не дає воді «стікати» назад у свердловину після вимкнення насоса. Трубопровід транспортує воду, а гідроакумулятор накопичує її під тиском — це критично важливо для стабільної роботи всієї системи. Автоматика керує вмиканням і вимиканням насоса залежно від тиску в системі. Фільтрація очищає воду від піску, заліза, органіки та інших домішок, а внутрішня розводка вже доставляє воду до кранів, душу, бойлера, пральної машини тощо.

Ключова мета правильно спроєктованого водопостачання — забезпечити стабільний тиск і мінімальну кількість пусків насоса. Якщо насос вмикається кожні 15–20 секунд — система спроєктована неправильно. Такі часті пуски псують насос, зношують автоматику й створюють перепади тиску в кранах (коли то нормальний напір, то «плюється» повітрям).

Як вибрати насос для свердловини

Насос - це центр всієї системи. Правильно підібраний насос - це стабільна подача води, нормальний тиск у крані та довгий ресурс обладнання. Помилки у виборі призводять до поломок насоса, замулювання свердловини та перевитрат електроенергії.

При виборі потрібно звернути увагу на наступні параметри: 

Параметри свердловини. Серед них ключовими є динамічний рівень води (реальна глибина, з якої насос піднімає воду під час роботи), діаметр свердловини та дебіт (максимальна кількість води, яку свердловина може стабільно віддавати у м³/год). Типова помилка - встановити насос продуктивністю 3 м³/год при дебіті свердловини 1,5 м³/год. В такому випадку насос працюватиме “всуху”, двигун буде перегріватись та ламатись, а свердловина почне замулюватись, виникне проблема, що немає води в свердловині.

Напір насоса. Для розрахунку потрібно підсумувати значення у метрах динамічного рівня води в свердловині, висоту підйому до найвищої точки споживання, втрати напору в трубопроводі та робочий тиск у системі (зазвичай 25–30 м). Варто також додати 10–15 % запасу - він дає компенсацію зниження дебіту свердловини з часом, зношування насоса, можливого добудування будинку або нових точок водорозбору.

Продуктивність. Для правильного підбору продуктивності насоса важливе пікове споживання, а не середнє за день. Насос має «витягувати» моменти, коли водою користуються одночасно. Для розрахунку суму споживання всіх точок в л/хв множать на коефіцієнт одночасності 0,5–0,7 (оскільки всі точки рідко використовуються одномоментно).

Труби

Пластикова або металева труба? Для приватного будинку зі свердловиною практично завжди вигідніше обирати пластикові труби ПЕ (поліетиленові), бо вони поєднують стійкість до корозії та легкість монтажу.

Діаметр труби — прихований фактор стабільного тиску. Неправильний діаметр труби викликає підвищене навантаження на насос, шум, падає тиск зі свердловини.

Рекомендації (ПЕ труба) :

• - 32 мм — стандарт для більшості будинків
• - 40 мм — при великих витратах або довгій трасі
• - 25 мм — лише для дачних систем

На відгалуженнях від основної магістралі рекомендується трохи збільшувати діаметр, щоб уникнути різких перепадів тиску. У місцях з великою протяжністю траси важливо робити мінімум з’єднань, щоб зменшити ризик протікання. Підземні ділянки з великим рухом ґрунту (похилі ділянки, садові насипи) додатково фіксуються, щоб уникнути деформації труби. Особливу увагу приділяти входу труби в будинок — це найуразливіше місце.

Труба повинна бути закладена нижче глибини промерзання або утеплена інакше можливі розрив труби. Іноді прокласти трубу достатньо глибоко неможливо або недоцільно (наприклад, при кам’янистому ґрунті, великій глибині промерзання або складному ландшафті). У таких випадках застосовують спеціальний гріючий кабель для труб, який укладається навколо труби або всередині теплоізоляції і від живлення автоматично нагріває трубу в холодну пору. 

Схема підключення насоса до свердловини з автоматикою

Існує кілька основних схем водопостачання зі свердловини, кожна з яких має свої переваги та недоліки. Правильний вибір залежить від глибини свердловини, дебіту, потреб споживачів і бюджету.

1. Класична схема

Глибинний насос + гідроакумулятор + реле тиску

Переваги:

• - проста конструкція, легко встановлюється;
• - доступна вартість обладнання;
• - висока ремонтопридатність;
• - оптимальна для більшості приватних будинків з 1–2 санвузлами.

Недоліки:

• - коливання тиску при використанні води;
• - часті вмикання насоса при малому об’ємі бака, що зменшує ресурс насоса.

Гідроакумулятор: який об’єм обрати

Гідроакумулятор — це спеціальний бак, який служить для накопичення води під тиском. Його основна функція — зменшити частоту включень насосного обладнання та стабілізувати тиск у водопроводі, тримати запас вже викачаної води. Гідроакумулятор не є просто резервуаром для води, його об’єм ділиться на повітряну камеру, яка стискається під час закачування води, та водну частину – вода під тиском, яка реально подається у водопровід. Тому при підборі бака треба не орієнтуватися на повний об’єм, а на корисний. При типовому тиску 1,5–2,5 бар у баку корисний об’єм складає приблизно 30-35% від загального об’єму бака. Тобто, у баку 100 л реально можна використовувати 30–35 л води, решта - повітря для тиску.

Для більшості будинків рекомендовано:

• - 50–80 л — мінімум;
• - 80–100 л — оптимально;
• - 100+ л — для великих систем.

2. Система з частотним керуванням (частотний насос)

Глибинний насос + частотний перетворювач, який підтримує постійний тиск у системі.

Частотний перетворювач для насоса — це електронний пристрій, який дозволяє змінювати частоту та напругу електричного живлення двигуна насоса. Завдяки цьому можна регулювати швидкість обертання насосного двигуна і, як наслідок, об’єм та тиск перекачуваної рідини. Це економить електроенергію та захищає обладнання.

Переваги:

• - стабільний тиск у всіх точках водорозбору;
• - комфортна подача води без різких стрибків;
• - зменшення гідроударів і коливань тиску;
• - економія електроенергії за рахунок плавного регулювання потужності насоса.

Недоліки:

• - дорожче, ніж класична схема;
• - потребує стабільної електромережі та захисту від перепадів напруги.

Частотник чи класична автоматика — що обрати? Частотник доцільний для великих будинків з 2–3 санвузлами та великою кількістю точок водозабору. Для дачі або невеликого будинку він часто буває економічно невигідним, але для будинку 200–300 м² частотник забезпечить стабільний тиск у всіх точках.

3. Система з накопичувальною ємністю

Свердловина + накопичувальна ємність + окремий насос у будинок.

Переваги:

• - дозволяє захистити свердловину від частого включення насоса;
• - забезпечує стабільну подачу води навіть при слабкому дебіті;
• - подовжує ресурс насоса і обладнання.

Недоліки:

• - потребує місця під великий бак;
• - додатковий насос і автоматика;
• - потрібно забезпечити захист від замерзання і профілактику баку.

Об’єм накопичувальної ємності підбирається залежно від середньої добової витрати води. Оптимально для приватних будинків, дач та систем з періодичним використанням води.

Фільтрування

Багато власників приватних будинків вважають, що вода зі свердловини автоматично безпечна для пиття. Це помилкове припущення. Сама по собі свердловинна вода може бути чистою на вигляд і без запаху, але часто містить домішки, що шкодять здоров’ю або техніці в будинку.

Найпоширеніші проблеми свердловинної води

Залізо – викликає неприємний смак, червонуваті плями на сантехніці та одязі. Відсутність очищення від двовалентного заліза - це причина,  чому вода зі свердловини жовтіє на повітр.

Марганець – може давати темний осад, впливає на колір води, залишає сліди на кераміці та посуді.

Жорсткість – надлишок кальцію та магнію призводить до накипу в бойлерах, чайниках, трубах та зменшує ефективність миючих засобів.

Сірководень – вода зі свердловини пахне тухлими яйцями, може бути токсичним у великих концентраціях.

Механічні домішки – пісок, мул, іржа, які потрапляють зі свердловини разом з водою, можуть пошкоджувати насос і сантехніку.

Бактерії та інші мікроорганізми – небезпечні для здоров’я, особливо для дітей і людей з ослабленим імунітетом.

Чи можна пити воду зі свердловини без фільтрів?

Можливо, але тільки після лабораторного аналізу. Без аналізу ризикувати не варто. Навіть якщо вода прозора і без запаху, вона може містити підвищені концентрації заліза, марганцю або солей жорсткості, що роблять її небезпечною для здоров’я та шкідливою для побутової техніки.

Базовий мінімум фільтрації для більшості свердловин

Щоб вода була безпечною та комфортною для використання, рекомендується встановлювати такі фільтри:

1. Механічний фільтр (50–100 мкм). Зупиняє великі частинки піску, іржі та мулу.
2. Фільтр знезалізнення (за потреби). Видаляє розчинене залізо. Інколи комбінують з фільтром від марганцю та сірководню.
3. Пом’якшувач води. Використовується, якщо жорсткість перевищує допустимі норми.
4. Картриджна доочистка перед кухнею. Фільтри з активованим вугіллям або спеціальними картриджами покращують смак, запах і чистоту води.

Для питної води часто встановлюють систему зворотного осмосу. Детальніше про них можна прочитати у нашій статті “Все, що ви хотіли знати про фільтр зворотного осмосу”.

Коли магістральних фільтрів замало: обираємо колону або «кабінет»

Якщо вода у вашому домі не просто має механічні домішки, а є вже занадто жорсткою (білий наліт) або містить суттєвий надлишок залізо (іржаві підтікання), звичайні картриджі не врятують. Вони забиватимуться миттєво, а ваші витрати на розхідники зростатимуть у геометричній прогресії. У такому разі варто перейти на системи з автоматичною регенерацією: колони або кабінети.

Колонні фільтри — надійний «важковаговик»

Це високі балони з окремим баком для солі. Вони ідеальні для приватних будинків із великим споживанням води.

• Плюси - ресурс фільтрувального матеріалу становить від 3 до 7 років. Система сама промивається за розкладом, використовуючи звичайну таблетовану сіль. 
• Мінус -  потребують місця в технічному приміщенні та виглядають досить громіздко.

Кабінетні системи — компактна альтернатива

Це формат «усе в одному», де балон, керуючий клапан та сольовий бак заховані в одному стильному пластиковому корпусі.

• Плюси - займають мінімум місця (можна поставити навіть під мийку або в кутку санвузла) та виглядають як сучасна побутова техніка. Працюють тихіше за колони.
• Мінус - Коштують дорожче за колонні аналоги через складність збірки та компактність.

Що ж обрати? Якщо у вас є окрема котельня — ставте колону, це дешевше та простіше в обслуговуванні. Якщо ж фільтр має стояти у квартирі чи невеликому санвузлі — ваш варіант «кабінет». Пам'ятайте лише, що обидва типи систем потребують підключення до розетки та виходу в каналізацію для скидання води під час промивки.

Як правильно побудувати систему з першого разу

Багато власників приватних будинків стикаються з проблемами водопостачання вже через кілька років після монтажу. Часто це відбувається через типові помилки при проєктуванні та встановленні системи. Щоб уникнути непотрібних витрат і ремонту, варто дотримуватися правильного підходу ще на етапі планування.

Типові помилки при монтажі

Насос потужніший за дебіт свердловини. Використання надмірно потужного насоса призводить до швидкого зношення обладнання, перепадів тиску та виснаження водоносного шару.

Малий гідроакумулятор. Якщо об’єм гідроакумулятора занадто малий, насос часто вмикається. Це скорочує термін служби насоса та створює нестабільний тиск у кранах.

Відсутність захисту від сухого ходу. Без цього захисту насос може працювати при відсутності води, що швидко призводить до його поломки.

Неправильний діаметр труби. Труби недостатнього діаметра створюють високий гідравлічний опір, знижують тиск і зменшують продуктивність системи.

Відсутність фільтра грубої очистки. Пісок, мул та інші механічні домішки швидко забивають насос і внутрішню частину трубопроводу.

Неправильні налаштування реле тиску. Некоректно встановлене реле може призвести до частих включень насоса, падіння тиску або навіть аварійного відключення системи.

Покроковий алгоритм правильного монтажу

Щоб система працювала стабільно роками, необхідно дотримуватися логічної послідовності при проєктуванні:

1. Аналіз води
2. Визначення дебіту
3. Розрахунок насоса
4. Підбір діаметра труби
5. Вибір гідроакумулятора або накопичувальної ємності
6. Підбір автоматики
7. Підбір системи фільтрації

Правильно спроєктоване водопостачання зі свердловини — це стабільний тиск, мінімальна кількість пусків насоса та довгий ресурс обладнання, відповідність дебіту, відсутність аварійних ситуацій та витрат на їх усунення.

Якщо ви плануєте купити насос для свердловини, гідроакумулятор або автоматику, у нашому магазині ви можете отримати консультацію з підбору системи водопостачання зі свердловини з урахуванням:

• - глибини;
• - дебіту;
• - площі будинку;
• - кількості санвузлів;
• - бюджету.

Грамотний підбір сьогодні — це економія тисяч гривень у майбутньому.